Найбільш часте питання, яке чує психолог, що працює з темами здоров’я: “З якими хворобами до вас можна звертатися? Чи можна працювати з моїм захворюванням?“.
Є ряд захворювань, які вважаються психосоматичними і це, так звана, “велика сімка”, до якої належать: бронхіальна астма, виразковий коліт, есенційна гіпертензія, нейродерміт, ревматоїдний артрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. З плином часу список психосоматичних захворювань почали розширювати і віднесли ішемічну хворобу серця, психосоматичний тиреотоксикоз, цукровий діабет 2 типу, ожиріння мігрень, радикуліт, кишкові коліки, синдром подразненого кишечника, дискінезія жовчного міхура, хронічний панкреатит і безпліддя, за умови виключення патології репродуктивної системи.
До психосоматичних розладів відносять хворобливі симптоми, яких об’єктивно немає, наприклад «повзання мурашок», психогенна сліпота і глухота, психогенне блювання, больові феномени.
Окремим видом є функціональне порушення окремих органів або систем при якому за невизначених скарг в різних частинах тіла патологічні зміни не спостерігаються, а хворий відчуває неспокій, депресивні прояви, страх, порушення сну, втому та зниження уваги.
Тому, варто розуміти, що звертатись по допомогу вартує не лише з вищезазначеними захворюваннями.
“Червоні прапорці” на які слід звернути увагу
- безпідставне виникнення тривоги, страху, пригніченості чи інших неприємних станів;
- виникнення дискомфортних відчуттів в присутності інших людей або за інших обставин;
- лікар запевняє, що ви здорові, проте симптоми не зникають та продовжують дошкуляти;
- страх захворіти в майбутньому;
- відчуття постійної напруги в тілі, окремих ділянках чи обличчі;
- емоційна перевантаженість, невміння розслабитись, зокрема у випадку хронічного стресу;
- якщо ви чуєте поради “вам просто слід заспокоїтись і взяти себе в руки” або “просто потрібно перестати все близько брати до серця та нервуватись” і будь-які інші “просто”, які насправді не просто;
- конфліктні стосунки з оточуючими,що викликають хвилювання;
- внутрішнє відчуття, що ваше захворювання має психологічний підтекст.
Варто зауважити, що проблеми, які на перший погляд абсолютно не дотичні до питань здоров’я, можуть порушувати відчуття балансу та гармонії і мати вплив на загальне відчуття благополуччя.
Шлях до зникнення симптоматики
Психотерапевтична робота з психосоматичними пацієнтами полягає у застосуванні різних видів невербальної та напіввербальної терапії (тілесно-орієнтована, музична, танцювальна психотерапії, дихальні гімнастики, аутотренінг, м’язова релаксація, символдрама, психодрама).
Доволі часто пацієнти, в яких виявляють психосоматичні захворювання потребують стабілізації свого психологічного та соматичного стану. Підтримка та особлива позиція психотерапевта дозволяє опрацьовувати пацієнту пригнічені афекти, що наповнені негативними емоціями, або ті почуття, які в певний момент не були доступні для свідомості і були витіснені в тілесну сферу, таким чином ставши симптомами.
В процесі психотерапевтичної роботи оцінюється рівень саморегуляції, який відповідає про турботу за власне тіло та емоційний стан, зокрема планування режиму дня, здорове харчування, якісний сон, вміння відпочивати, фізичну активність, чистоту інфопростору.
Під час роботи з психосоматичним пацієнтом важливим етапом є пошук та накопичення внутрішніх ресурсів, які стануть інструментом для самодопомоги поза кабінетом психотерапевта та по закінченню терапії.
В своїй роботі я використовую методи ImKP (Імагінативна психотерапія тіла), КоЕ (Концентративне розслаблення), Символдраму та Мак (Метафоричні асоціативні карти).
Слід розуміти, що психотерапія не може виступати заміною соматичного лікування, а має бути доповненням. Саме поєднання грамотної психологічної та медичної допомоги дозволяє людині значно поліпшити своє здоров’я, відновити внутрішній баланс та гармонію.
Ольга Климентович, психолог – Львів