Святкова регресія або як побороти власні страхи

Різдвяні свята – це прекрасний і жахливий час, коли тисячі дорослих по всьому світу повертаються туди, де вони виросли, до своїх рідних та близьких. Але якщо з «прекрасним» все більш-менш зрозуміло (це і зустріч з батьками, і дитячі спогади, і відчуття затишку), то чому раптом «жахливий»?

То що ж таке святкова регресія?

Якщо за кілька днів до Нового року вас ніколи не поглинав незрозумілий смуток чи тривога , то вам дуже пощастило. Ну, а якщо раптом поглинав, то цей текст вам точно стане в нагоді. Тому що мова в ньому піде про психологічну регресію, яка і змушує нас відчувати себе «не дуже», повертаючись до рідної домівки.

Редактор The Guardian Олівер Бурккеман (Oliver Burkeman), розмірковуючи на хвилюючу тему, каже, що якщо людина може залишатися зосередженою і спокійною на сімейних урочистостях з нагоди Різдвяних свят, то вона, ймовірно, здатна на це і у всіх інших ситуаціях. Психологи стверджують, що у возз’єднанні сім’ї, зі старими друзями чи знайомими, і навіть локацією, з якою пов’язане наше минуле, є спільна проблема.

Святкова регресія – настільки універсальний досвід, що навіть психологи, які багато років спеціалізуються на корекції  більш серйозних станів своїх клієнтів, говорять про те, що її «просто потрібно пережити». Тим часом, підготовка до досвіду, хоча б моральна, здатна зробити її менш руйнівною за рахунок видалення компоненту несподіванки. Так, вам все одно буде сумно і тривожно. Але якщо ви приймете той факт, що це трапиться, негативні емоції, швидше за все, дуже швидко поступляться місцем позитивним емоціям.

Але в чому, власне, проблема?

Фахівці кажуть, що в основному відчуття регресії пов’язано з тим, що умовно на святковий тиждень ми знову повертаємося в свої юні роки. А цей вік не у кожної людини був наповнений приємними подіями. Не кажучи вже про те, що підлітковий період в принципі складно назвати найкращим етапом дорослішання. Тут йдеться виключно про емоційне повернення. А також про те, що в середньому ті 20 років, які ви провели в цій домівці, дозволили зробити сімейний стиль спілкування і вашу роль в ньому постійними, пояснює психотерапевт Марі Хартвелл-Уокер (Marie Hartwell-Walker).

Додатковим фактором ризику в даному випадку стане обстановка: наприклад, якщо ви спите в тій же кімнаті, де спали, коли були дитиною, або якщо ви відчуваєте, що аромат будинку нітрохи не змінився з тих пір, як ви з нього поїхали.

Як можливо цьому зарадити?

Занурення в ситуацію з дитинства, благополучно витіснену вами, не лише створює ту незрозумілу тривогу, але й дає можливість позбутися від страхів. 

Варто відмітити кілька ключових моментів:

Перегляд ситуації. У цей момент приходить розуміння причин виникнення страху. Діє схема: “Тепер я тебе бачу – ти не такий страшний, як здавався!” Нас завжди лякає щось незрозуміле і невідоме, а при перегляді ситуації цей момент нівелюється, відповідно, градус негативних переживань знижується.

Перепроживання ситуації. Перепрожити – це як завершити подію і залишити її в минулому, але з висновками з позиції дорослого.

Отримання досвіду. Адже подія вам дана не для того, щоб ви, страждаючи, тягли протягом життя цей страх, а для того, щоб усвідомити щось важливе і необхідне для себе нинішнього.

Занурення в минуле зцілюють від хронічних захворювань, з якими лікарі “втомилися не справлятися”. Часто вони самі відправляють таких пацієнтів до психотерапевтів для того, щоб  знайти відповіді на питання, чого «домагається» психіка, провокуючи симптоми (так звана психосоматика)

Один з найбільш цікавих методів, які пропонують спеціалісти, запозичений із сфери “втіленого пізнання” – теорія, яка припускає, що розум потрібно розглядати в його взаємозв’язках з фізичним тілом, яке в свою чергу взаємодіє з навколишнім середовищем. І тут вони радять зайняти “дорослу позу”, коли ви сидите, стоїте або навіть лежите. Немає ніякої гарантії, що це допоможе. Але схема виглядає дуже просто, так що … чому б не попробувати.

Ольга Климентович, психолог – Львів

Залишити коментар