Якщо для вашого виживання необхідна інша людина, значить, ви паразитуєте на цій людині. Така любов отримала назву любовної адикції.
Не любов, а необхідність
Особи залежні від стосунків, зазвичай, говорять: «Я не можу жити без мого чоловіка (дружини, коханого, коханої), адже я так люблю його (її)». Почувши від терапевта: «Ви помиляєтеся, ви не любите вашого чоловіка (дружину)», – терапевт чує сердите питання: «Що ви таке говорите? Я ж тільки що сказала (сказав) вам, що не можу жити без нього (неї)». Тоді терапевт намагається пояснити: «Те, що ви описали, – не любов, а паразитизм. У ваших стосунках немає вибору, немає свободи. Любов означає можливість вільного вибору. Двоє люблять один одного, якщо вони цілком здатні обійтися один без одного, але вибрали спільне життя».
Виходячи з практики стає зрозумілим, що в переважній своїй більшості від адикції страждають жінки, незалежно від віку, національності і професії. І саме змучені цими стосунками жінки приходять на консультацію до психотерапевта по допомогу в пошуках відповідей на питання: «Що мені зробити, щоб його забути?», «Що потрібно зробити, щоб відпустити його зі свого серця?», «Як пережити цю втрату і розлуку?».
Люди, які страждають такими порушеннями, тобто пасивно залежні, настільки сильно прагнуть бути коханими, що у них не залишається сил, щоб любити. Вони подібні до тих, хто голодує, що постійно і всюди випрошують їжу і ніколи не мають її вдосталь аби поділитися з іншими, погано переносять самотність, ніколи не відчувають завершеності, наповненості. Через порожнечу такі люди по-справжньому не відчувають себе особистістю, ідентифікуються тільки через стосунки з іншими людьми.
Потреба та почуття залежності vs залежність
Навіть коли ми намагаємось це приховати, часом хочеться, щоб про тебе подбав хтось сильніший та по-справжньому доброзичливий. Кожна людина, якою б дорослою та зрілою вона не була, шукає і бажає мати в своєму житті зразкову особистість з материнськими і / або батьківськими функціями. Але ці бажання не є першочерговими і не впливають на розвиток індивідуального життя. Якщо ж вони керують життям і диктують якість існування, то, значить, у вас не просто почуття або потреба залежності, у вас – залежність.
Головні труднощі в лікуванні любовної залежності – це небажання людини позбавлятися від цього гнітючого його особистість стану. Людина, що страждає любовною залежністю, свій душевний біль сприймає як прояв істинної любові і добровільно готова страждати.
Наукове підґрунтя
Дослідження мазохізму розвінчує міф про любов як самопожертву. Це непорозуміння часто дає підставу мазохістам вважати, що вони терплять неприпустиме ставлення до себе через любов.
Стентон Піл та Арчі Бродскі у своїй книзі «Любов та залежність» відзначають, що адикція може бути неминучою, якщо людина не бажає знаходити можливості вирішення проблем. Залежність – не хімічна реакція, це – досвід, заснований на шаблонній суб’єктивній реакції людини на те, що має для нього особливе значення.
До кінця ХХ століття нейробіологи, психіатри, антропологи, нейропсихологи та ін. вчені звернулися до нейрохімічних досліджень любові. Вони порівнювали томограми мозку романтичних закоханих пар і наркотично залежних пацієнтів. В результаті у обох випадках були активні одні і ті ж зони, що відповідають за так звану «систему нагород». Виражалось це підвищеним рівнем дофаміну (речовини, що виробляється в мозку у великих кількостях, під час позитивного, за суб’єктивним уявленням людини, досвіду). Тільки у закоханих це підвищення було природним, а у наркоманів – штучним. Гормон дофамін дає відчуття радості, задоволення, відомого відчуття «метеликів у животі».
Індикатори залежної любові:
- Ефект «коридорного зору»: нав’язливе мислення, неможливість зосередитися на інших речах, всі думки поглинені «ідеальним» об’єктом пристрасті.
- Різкі емоційні зміни настрою: відчуття «польоту» і ментального сп’яніння, загострення почуттів, емоційний підйом, виникає бажання співати, танцювати, робити щось екстраординарне, незвичайне, несподіване.
- Порушення апетиту: або його відсутність, або надмірне вживання їжі, можливі розлади травлення.
- Почуття тривожності, невпевненості, нестабільності, безглуздості життя, депресія і пригнічений стан (іноді думки суїцидального характеру).
- Ігнорування волі іншого і зростаюча потреба зміни, «покращення» коханої людини (відповідно до своїх уявлень, які можуть змінюватися).
Отто Кернберг виділяє дев’ять характерних рис зрілого кохання:
- Інтерес до життєвого плану партнера (без руйнівної заздрості).
- Базова довіра: спільна здатність бути відкритим і чесним, навіть щодо своїх недоліків.
- Здатність до прощення, на відміну від підпорядкування і від заперечення агресії.
- Скромність і подяка.
- Спільні ідеали як основа сумісного життя.
- Зріла залежність: можливість прийняти допомогу (без сорому, страху або провини) і надати допомогу, справедливий розподіл завдань і обов’язків на відміну від боротьби за владу, звинувачень і пошуків правих і винуватих, які ведуть до взаємного розчарування.
- Постійність сексуальної пристрасті. Любов до іншого, незважаючи на тілесні зміни і фізичні вади.
- Визнання неминучості втрат, ревнощів і необхідності захищати межі пари. Розуміння, що інший не може любити нас точно так само, як ми любимо його.
- Любов і оплакування: в разі смерті або втрати партнера дозволяє нам повною мірою зрозуміти, яке місце він займав в нашому житті, що веде до прийняття нової любові без почуття провини.
Підсумовуючи
Варто відзначити, що любовна залежність ніколи не дасть Вам справжнє повноцінне щастя, ваші стосунки не будуть розвиватися і в кінці кінців ця залежність зруйнує вас зсередини, виснажить життєві сили і зробить життя порожнім, а вашу особистість нікчемною.
Самостійна робота над своїм психологічним станом, тренінги і відвідування психотерапевта допоможуть вам віднайти власну цінність, викорінити ідеалізацію партнера.
Позбавляйтеся від залежності якомога швидше і починайте жити повноцінним гармонійним життям з особистісним і професійним ростом, поважаючи себе.
Ольга Климентович, психолог – Львів